Дім та сім'я

Особливості виховання дітей підліткового віку

Розмова наша про виховання дітей. Сучасних жінок надзвичайно хвилює питання, що це коїться з сучасними дівчатами? Вони втрачають головне. Те, що зветься жіночністю. Я б сказала, що мало чим відрізняються від хлопців. І не лише тому, що курять чи ходять у брюках. Вони ж б'ються. Риси характеру, як у чоловіків...

Такі запитання виникають нерідко. Дійсно, в останні роки спостерігається небажаний процес — так звана маскулінізація дівчаток і фемінізація хлопчиків, тобто в поведінці певної частини дівчат виявляються ознаки хлоп’ячої поведінки, і навпаки.
Проблема ця складна, і вона активно вивчається. Різні є до неї підходи: біологічний, пов’язаний з гормональною діяльністю організму, соціологічний, що випливає із проблем макро- і мікросоціального характеру, психологічний.

Є в цієї проблеми і сімейний аспект. Йдеться про те, що батьки часто нехтують такий важливий етап у вихованні дітей, як формування у синів та дочок статево-рольової поведінки. Добре, коли він відбувається природним шляхом, коли дівчата наслідують жіночі риси, спостерігаючи поведінку матері, бабусі, старших сестер. Та, на жаль, нині у багатьох родинах батьки мало контактують з дітьми. Особливо це стосується неповних сімей.

Не заповнює прогалини й існуюча система виховання в дитячих яслах, садочках, бо орієнтована вона на якусь «середню» дитину, дитину взагалі. А такої в природі не існує. Людський рід поділений на дві самостійні парості — жіночу й чоловічу. І хоч мають вони й багато спільного, та в той же час істотно відрізняються за біологічними, психологічними, соціальними ознаками.

Життя поступово, крок за кроком, надає нашим дочкам і синам ту своєрідність статі, котра потім, через роки, владно вабитиме їх одне до одного.

Формування стереотипів чоловічої й жіночої поведінки починається ще з дошкільного віку, навіть у дитячих іграх, коли ніби програмуються майбутні ролі жінки та чоловіка. Так, приміром, у дівчаток здебільшого переважають іграм у «дочки-матері», «класи», «стрибалки». Їх ігри не потребують особливих зусиль, витривалості, сприяють розвитку жіночності, грації.

Хлопчики ж здебільшого вибирають ігри змагального характеру, охоче уяв-ляють себе льотчиками, капітанами, машиністами.
Помиляються ті батьки, які підтримують у синів і дочок інтерес до ігор, властивих протилежній статі. Якщо такі риси характеру надалі розвинуться і зміцніють, можна заздалегідь передбачити, що це ускладнить правильний розвиток їх сексуальної сфери.

Не слід старатися покласти край прагненню дівчаток модно одягатися, дбати про свій зовнішній вигляд. Хай вони в усьому будуть дівчатками, з усіма притаманними їм рисами. Хай возять в іграшкових колясках своїх ляльок, гарно одягають їх, роблять їм зачіски, перуть їхній одяг (і свій також!). Все це ті дрібні риси, котрі, формуючи жіночність, виллються згодом у відчуття своєї привабливості, жіночої значущості.

На жаль, нерідко зустрічаються батьки, які розчулено спостерігають, як їхній синок бавиться ляльками, вишиває, любить інші дівчачі ігри, із підвищеною цікавістю порається із матір’ю на кухні, і з задоволенням розповідають про те, що донька нарівні з хлопцями ганяє футбольний м’яч, лазить по деревах, б’ється не гірше від пацанів…

Подібна трансформація рольової поведінки здебільшого проявляється тоді, коли до дівчинки в сім’ї ставляться надто суворо, а хлопчика надмірно пестять. У цих випадках при розмові з батьками, як правило, з’ясовується, що вони, скажімо, мріяли про народження хлопчика, народилася ж дівчинка, або навпаки. От і завдають тим самим дитині часом непоправної шкоди. Бо трансформація рольової поведінки — не таке безневинне явище. Вона може закласти основу для різних девіацій у майбутньої сексуальної поведінки — від зниження сексуальності аж до зміни сексуальних орієнтирів і виникнення гомосексуальних нахилів.

Ніколи не можна забувати, що діти дуже спостережливі. Вони складають власні, часом дуже своєрідні уявлення про стосунки батьків, про те, хто є «головним у сім’ї», кого треба слухатись, а кого — необов’язково. Мати й батько, їх взаємовідносини, та роль кожного в сім’ї сприймаються дітьми як модель, стереотип майбутньої поведінки в суспільстві та сім’ї.


А ось іще одна проблема, котра нерідко викликає у батьків хвилювання. Це так звані сексуальні ігри дітей.

Наприклад, часом зовсім розгублені батьки помічають, що восьмирічний синок і семирічна донька, граючись «у тата и маму» імітують деякі зовнішні прояви інтимних стосунків. Та можна з упевненістю стверджувати, що здебільшого такі ігри не набувають у свідомості дитини еротичного характеру, а є тільки імітацією побаченого або почутого. Ну, а як же повинні реагувати на це батьки? На думку декотрих сексологів, більшої шкоди завдасть покарання за подібні сексуальні ігри, ніж вони самі. Дитині, як правило, незрозуміла причина покарання, але надовго залишає враження, що, коли дорослі люди займаються чимось, за що карають дітей, виникає психологічний бар’єр між дітьми і батьками, може стати причиною таємних страждань, фантазій, перекручень і здогадок. Якщо ж на цьому уваги дитини не акцентувати, переключити її на інші дії, подібні ігри припиняються.

Важливе значення має статеве виховання підлітків. Бувають випадки, коли матері дівчаток-підлітків тривожаться, що їх чотирнадцятирічні дочки читають книжку, в котрій йдеться про фізіологічні особливості жіночого організму, статеве дозрівання, розповідається про певні сторони інтимних стосунків, зачаття. Перелякана мати робить висновки, що в дочки виник якийсь хворобливий потяг до цих тем, а виявилося, що мова йшла про відоме видання «Тобі, дівчино» чи якесь подыбне, написане саме для дівчат-підлітків. Доводиться пояснювати матері, яка виховувалася в часи, коли «сексу не було» що, навпаки, добре, коли викладені, в книзі відомості прийдуть до дівчини в правильному висвітленні, а не в спотвореному кимось вигляді.

У статевому вихованні найголовніше — чуйність, делікатність, взаємне довір’я між батьками і дітьми. Та якщо вам потрібна допомога, щоб розібратися в складних ситуаціях, пов’язаних з вашими дітьми, зверніться до спеціалістів, які працюють в консультаціях з питань шлюбу і сім’ї (а вони є в усіх містах). Досвідчені фахівці — сексопатолог, ендокринолог, психотерапевт — порадять, яку лінію поведінки обрати в цій делікатній серйозній справі.

Напишіть коментар