Саморозвиток

Японські самураї і моральний кодекс бусідо

Самураї – представники потужної військової касти феодальної Японії, починали вони від провінційних воїнів і зміцнили сили в 12 столітті із початком першої в країні військової диктатури, названої сьогунатом.

Як служителі дайме, або великих лордів, самураї сприяли зростанню сили сьогуна і дали йому владу на мікадо (імператором). Самураї будуть домінувати в японській владі і суспільстві до Реставрації Мейдзі в 1868, яка призвела до скасування феодальної системи. Не заважаючи на скасування їхніх традиційних привілеїв, багато самураїв увійдуть в елітні кола політиків та бізнесменів в сучасній Японії. Що ще більш важливо, традиційний самурайський кодекс честі, дисципліни та моралі відомий як бусідо, або «шлях воїна», був відроджений і став основним кодексом поведінки для більшої частини японського суспільства.

Ранні самураї.

Протягом періоду Хеян (794-1185), самураї були озброєною підтримкою великих землевласників – багато яких покинули імператорський палац у пошуках кращої долі після падіння найсильнішого клану Японії – клану Фудзівара. Слово «самурай» в грубому перекладі означає «той хто служить». (Інше, більш загальне слово для позначення воїна є «бусі», від якого й походить слово «бусідо»; це слово не означає того хто служить).

Починаючи з середини 12 століття, реальна політична сила поступово перейшла від імператора і його дворян в Кіото до глав кланів в їхніх найбільших маєтках в Японії. Війна Гемпей (1180-1185) зіткнула між собою два великі клани (Тайра і Мінамото), в боротьбі за контроль японської держави. Війна закінчилася коли один із найвідоміших героїв японської історії, Мінамото Йошутсіме, здобув перемогу для свого клану над кланом Тайра біля села Дан-ні-юра.

Розквіт самураїв і доба Камакура.

Після перемоги, лідер Мінамото Йорітомо встановив центр влади в Камакурі. Створення сьогунату Камакура (спадкової військової диктатури) перерозподілило усю реальну політичну владу в руки самураїв. Так як влада Мінамото Йорітомо залежала від їх сили, то він доклав великих зусиль аби встановлювати і визначати привілейований статус самурая; ніхто не міг називатися самураєм без згоди Йорітомо.

В цей час, з Китаю в Японії впроваджується Дзен Буддизм, який сильно приваблює самураїв. Його строгі й прості ритуали, а також віра в те, що порятунок прийде з середини, зумовили ідеальний філософський фундамент для власного морального кодексу честі самураїв. Також в період Камакура меч починає відігравати важливе значення в самурайській культурі. Люди казали що душа людини живе в її мечі. Створення меча – ідеально наточені леза, золота і срібна інкрустація, рукояті з акулячої кістки – стало мистецтвом.

Японія в хаосі: сьогунат Ашікага.

Дві важкі поразки від вторгнення монголів в кінці 13 століття, послабили сьогунат Камакура, який впав під час повстання на чолі Ашікага Такайю. Сьогунат Ашікага почав своє існування в 1336 році і столицею його було Кіото. Протягом наступних двох століть Японія була майже постійно в конфлікті між ворогуючими територіальними кланами. Після війни Онін в 1476-1477 роках, сьогунат Ашікага перестає буди ефективним, і феодальна Японія відчуває гостру нестачу сильної центральної влади. Місцеві лорди і їхні самураї втручалися в основному для дотримання законності і порядку.

Незважаючи на політичні заворушення, цей період відомий як Муромачі – від району в Кіото який був на чолі економічного піднесення Японії. Це були також золоті часи для японського мистецтва, так як японська культура потрапила під зростаючий вплив Дзен Буддизму. На додаток до таких традиційно відомих японських форм мистецтва як чайна церемонія, альпінарії і флористика, в період Муромачі процвітали також театр та живопис.

Самураї за часів сьогунату Токугави.

Сенгоку-Дзидай, або Період перебування країни у війні, закінчився у 1615 році, об’єднанням Японії під керівництвом Токугави Ієясу. Ці часи – це 250 років миру та процвітання Японії, і вперше самурай взяв на себе відповідальність керувати мирними засобами а не за допомогою військової сили. Іеясу видав «ординанси для Військових Домів», за якими самураям було наказано однаково навчатися майстерності поводження з мечом та ввічливості відповідно до принципів Конфуціанства. Ця відносно консервативна філософія, з її специфічним акцентом на вірності та обов’язку, відкинула Дзен Буддизм протягом періоду Токугави, і стала панівною релігією самураїв. Відомо, що саме в цей період виникло бусідо, як принципи загального кодексу честі для японського суспільства в цілому. І хоча бусідо змінювалося під впливом Буддизму і Конфуціанства, його орієнтація на дух воїна лишалася незмінною, зокрема акцент на військові навички і безстрашність перед лицем ворога. Бусідо також підкреслює бережливість, доброту, чесність і піклування про членів сім’ї.

У мирній Японії самураї вимушені були стати бюрократами, або зайняти певну нішу в торгівлі. В 1588 році право носити меч обмежилося лише самураями, що сприяло зростанню прірви між ними і селянськими класами. Самурай цього періоду починає носити два мечі – короткий (вакідзасі) і довгий (катану), це підкреслювало його привілеї. Матеріальні статки самураїв у період сьогунату Токугави дещо знизилися. Самураї за службу отримували фіксовану платню від власників земель, так як ці виплати знизилися, багато самураїв були розчаровані тим, що не можуть поліпшити своє матеріальне становище.

Реставрація Мейдзі: кінець феодалізму.

В середині 19 століття, стабільність сьогунату Токугави похитнулася через ряд факторів: селянські повстання, голод і зубожіння. Вторгнення західних держав в Японію, а особливо місія Метью Перрі стала останньою краплею. Метью Перрі з ВМС США прибув у Японію в 1853 році, аби відкрити її двері для міжнародної торгівлі. У 1858 році Японія підписала торговий договір з США, а потім аналогічний з Росією, Голландією, Францією, Великою Британією. Суперечливе рішення відкрити країну для західної торгівлі , сприяло зростанню спротиву сьогунату серед консервативних сил Японії, в тому числі багато самураїв, які почали виступати за відновлення імператорської влади. Потужні клани Чошу і Сацума спільними зусиллями повалили сьогунат Токугави і оголосили відновлення імператорської влади, названою на честь імператора Мейдзі «Реставрацією Мейдзі» (початок 1868). Феодалізм був остаточно скасований 1871 року; через п’ять років було заборонено носити мечі будь-кому, крім солдатів національних збройних сил. Також усі самурайські виплати було переведено у державні облігації. Нова японська національна армія придушила кілька самурайських заколотів, які відбулися протягом 1870-х років. Як не дивно, втрату свого привілейованого стану в ході «Реставрації Мейдзі» спровокували самі ж самураї.

Бусідо в новій Японії.

В результаті «Реставрації Мейдзі» Синто було прийнято офіційною релігією Японії, а бусідо було прийнято в якості основного морального кодексу. До 1912 року Японії вдалося наростити свою військову міць. До кінця Першої світової війни Японію включили до Великою П’ятірки поряд з Великою Британією, США, Францією та Італією.

У 1930-ті Японія повертається до традицій. В ході Другої Світової війни, японські солдати брали в бій катани і вершили акти самовбивства за принципами бусідо.

Напишіть коментар